Лижна хімія – нескладний предмет
Заняття будь-яким видом спорту, коли до нього справді лежить душа, захоплює людину, відкриваючи широкі обрії для прогресу. А в процесі формування майстерності ми відкриваємо для себе нові і нові «фішки», гаджети, пристосування та прийоми, що сприяють досягненню високих результатів. Все сказане слушно і для лижного спорту.
Сучасні гірські та бігові лижі виготовляються з композитних матеріалів, пластиків. Ці матеріали мають масу переваг, але є і пара незручних моментів. Пластик відмінно ковзає по снігу в обох напрямках – як уперед, так і назад. Для вирішення цієї проблеми використовуються лижні мазі, воски та парафіни. Завдання їх – оптимізувати ковзання вперед та перешкоджати ковзанню назад. Вони можуть застосовуватися комбіновано на одному окремому ковзаку або самостійно. Причому розробка нових складів не припиняється ніколи – дослідники продовжують постійно покращувати якість змащувальних речовин.
За принципом своєї дії мазі можна розділити на дві групи: ковзання та гальмування. За формою випуску вони можуть бути різними - у вигляді стиків, спреїв, гелів, емульсій і т.п. Добру репутацію здобула собі продукція таких виробників як Holmenkol, Swix, Rex, Briko. Високу якість відзначають бренди Toko, Demon, Rode, Ski Go. «Олдскульні» райдери пам'ятають вітчизняні марки «Вісті», «Промінь», «МВІС».
Підбирається ця хімія за показником температурного режиму. Варто придбати відразу набір з 4-5 мазей та губки-розтирки. Адже невідповідність погодним умовам негативно позначиться як катання. Мазь може швидко стиратися зі ковзяка, підлипати чи навпаки прослизати. Хоча новачкам, які ще не наторкнули в мистецтві правильного догляду за інвентарем і не відчули як слід хід своїх лиж, підійде універсальний парафін. Цей варіант варто розглянути і тим, хто вибирається в гори епізодично, розім'ятися на схилі раз на рік у законну відпустку.
Як правило, температурні діапазони для лижної хімії розподіляються приблизно так:
- 0...-2°С;
- -2 ... -8 ° С;
- -5 ... -12 ° С;
- -10 ... -25 ° С;
- -15…-30°С.
Якщо на упаковці вказано одразу два діапазони, це означає, що перше значення актуальне для свіжого снігу, а друге – для старого. Вирушаючи кататися, вибирають ту мазь, яка найбільш точно відповідає погоді, а з собою беруть також і її «сусідів» за таблицею температур. У «похідних» умовах, за змін температури навколишнього середовища, більш відповідну мазь можна нанести прямо поверх попередньої, не витрачаючи час на те, щоб повністю її видалити. Звичайно, в домашніх суловіях, готуючи лижі до нового виходу, стару мазь краще зняти – скребком та спеціальною змивкою (наприклад, Granger's). Після цього можна наносити свіже покриття в один, а краще два шари. Якщо є сумніви у своїй компетентності щодо вибору лижної хімії, найкращим рішенням буде звернутися до фахівців у профільних магазинах та сервісних центрах.
«Робота» мазі полягає у забезпеченні лижнику стартового поштовху. У цей момент кристали снігу проникають у мастило, покращуючи зчеплення з поверхнею. Для ковзання необхідний і зворотний процес – вільне відділення кристалів льоду.
Розглянемо типові складнощі, що виникають при некоректному виборі лижної мазі. Якщо лижі, тільки винесені на повітря, ще не остигли до температури навколишнього середовища або більш теплою є мазь, то на поверхні, що ковзає, виникає шар льоду. Проблема в тому, що кристалики льоду при поштовху не повністю виходять із мазі (на морозі). Налипання снігу грудками найбільше характерно для перехідних температур. Розуміння цих процесів та способи боротьби з незручностями – лише питання часу та досвіду.